ГРЕКУЛЯК Дмитро Миколайович
с. Старі Кути

ГРЕКУЛЯК Дмитро Миколайович

с. Старі Кути
03.11.2000 – 01.07.2025

Молодший сержант військової служби за контрактом.
Доброволець Національної гвардії України «АЗОВ». Командир 1-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення 12 бригади в/ч 3057, ветеран війни.
Народився Дмитро та жив у селі Старі Кути. Навчався у Старокутській ЗОШ І-ІІІ ст., закінчивши 9 класів, вступив до ДНЗ «Кутський професійний ліцей», де здобув професію лицювальника-мозаїста, штукатура, лицювальника-плиточника. За спеціальністю працював за кордоном.
06.07.2024 Дмитро добровольцем пішов захищати нашу волю на незалежність. Під час служби, сумлінно виконуючи свій військовий обов’язок, був взірцем мужності та стійкості. Для своїх товаришів він був добрим побратимом, надійним плечем і вірним другом, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу.

Він з гордістю носив отримані ним шеврони, які були для нього не просто символом, а підтвердженням обраного шляху та професійності.
Його найбільшою мрією був мир та спокій на рідній українській землі. Він боровся за те, щоб майбутні покоління жили під чистим небом. У своїх планах на майбутнє він бачив себе професійним військовим, бажаючи й надалі присвятити своє життя захисту України та її народу.
Та всі мрії і плани молодого бійця перекреслила ця кривава, жорстока війна.
Під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації, внаслідок стрілецького бою з ворожою піхотою з 01 липня 2025 року боєць вважався зниклим безвісти у районі населеного пункту Катеринівка Краматорського району Донецької області.
Згідно постанови ГУНП в Київській області від 29.10.2025 статус змінено на «загиблий», будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України.

Щиро любив свою Батьківщину, свою родину, своїх земляків. Він міг би жити, творити, радіти життю, але став на захист нашої свободи та незалежності, заплативши за це найвищу ціну.
Висловлюємо глибокі й щирі співчуття матері Наталії, батьку Миколі, сестричці Любові зі сім’єю, родині, друзям, побратимам та всім, хто знав та любив Дмитра. Розділяємо ваш невимовний біль втрати.

Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Герої не вмирають! Вони вічно живуть у нашій пам’яті та вільній Україні, за яку вони віддали найдорожче.
Вічна пам’ять і слава Герою!