Радон : користь чи небезпека?

Радон : користь чи небезпека?

Ізотопи радону (їх є декілька) входять до складу радіоактивних рядів природного урану і торію. Як радіаційно-небезпечний фактор, загалом, розглядають саме ізотоп радону-222. Тому для більшої обізнаності населення, в Європі традиційно  7  листопада відзначається День захисту від радону.

За своїми фізико-хімічними властивостями радон є інертним газом без запаху та смаку. Це – єдиний з благородних газів, який не має стабільних та довгоіснуючих ізотопів. Радон легко розчиняється в крові, воді та інших рідинах організму, значно краще розчиняється в жирах, що обумовлює ефективне поглинання його жировими тканинами при надходженні в організм. Радон може проникати в організм навіть через неушкоджену шкіру.

З чисто технічної точки зору, через свою низьку реакційну здатність радон сам по собі не становить серйозної загрози здоров’ю. Вважається, що помірні дози  радону, стимулюють імунну систему, зокрема роботу клітин-кілерів, знищуючих ракові клітини, які постійно утворюються в організмі, тому використовують у медицині для приготування «радонових ванн».

В сільському господарстві використовують  для активації кормів домашніх тварин, у металургії як індикатор для визначення швидкості газових потоків в доменних печах і газопроводах. Геологи з його допомогою знаходять поклади радіоактивних елементів. Сейсмологи, аналізуючи вихід радону з грунтів, можуть спрогнозувати сильні землетруси і виверження вулканів.

Проте, радіотоксичність його дочірніх продуктів розпаду (ДПР) – короткоіснуючих ізотопів полонію, вісмуту, свинцю – дуже висока. В умовах довкілля ДПР, які є металами, притягуються до найдрібніших частинок пилу, краплинок води, утворюючи суміш, яка вдихається людиною та потрапляє у нижні, найбільш вразливі відділи дихальних шляхів. Органом-мішенню для ДПР є бронхо-легенева система людини. Розпад ядер радону і його дочірніх ізотопів в легеневій тканині спричиняє мікроопіки, оскільки вся енергія альфа-частинок поглинається практично в точці розпаду.

Найбільш уразливі для радону найважливіші клітки – статеві, кровотворні та імунні. 

Газ радон вважається небезпечним для здоров’я. Він є радіотоксичним і канцерогенним. На жаль, газ радон є другою найпоширенішою причиною раку легень після куріння. Згідно зі звітом ВООЗ, до 14% усіх захворювань на рак легень у світі пов’язані з впливом на людину саме цього радіоактивного газу.

Основне джерело радону у закритих приміщеннях – це грунт. Надходячи в середину приміщень будь-яким шляхом (через фундамент і підлогу із грунту, із будівельних матеріалів), радон  накопичується, досягаючи досить високої концентрації. Особливо це стосується будівель, розташованих на грунтах з відносно підвищеним вмістом природних радіонуклідів, або при використанні будівельних матеріалів з підвищеною радіоактивністю. Швидкість проникнення радону із грунту в приміщення фактично визначається товщиною і цілісністю (тобто кількістю тріщин і мікротріщин) перекриттів між підвалом та першим поверхом, між поверхами.

Ще одним  джерелом надходження радону у житлові приміщення є вода і природний газ.

Концентрація радону у звичайній водопровідній питній воді надзвичайно мала. Але у воді артезіанських свердловин або дуже глибоких криниць може міститись велика кількість радону.  Небезпеку становить попадання парів води  із високим вмістом радону в легені разом з повітрям, що вдихається. Найчастіше це відбувається у ванній чи душовій кімнаті.

Радон виявляється у  природному газі, що видобувається із землі. Але в процесі попередньої переробки та зберігання газу більша частина радону звітрюється. Концентрація його може зростати, якщо кухонні плити не облаштовані витяжкою. При наявності витяжної системи, сполученої із зовнішнім середовищем, користування газом практично не впливає на концентрацію радону в повітрі приміщень.

Радон легко проникає в такі матеріали як папір, шкіра, пластик низької щільності (наприклад, пластикові пакети), в більшість фарб і будівельних матеріалів, таких як гіпсокартон, бетонний блок, будівельний розчин, дерев’яні панелі та більшість утеплювачів.

   Норми щодо вмісту радону

Нормативно визначеним показником концентрації радону є «Середньорічна еквівалентна рівноважна об’ємна активність ізотопів радону у повітрі будівель (ЕРОА)». Нормативним документом, що встановлює стандарти ЕРОА – є Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Норма для дитячих, санаторно-курортних та оздоровчо-лікувальних закладів, приміщень будівель та споруд, які будуються та реконструюються для експлуатації з постійним перебуванням людей – 50 Бк·м³. Норма для звичайних приміщень, які експлуатуються з постійним перебуванням людей – 100 Бк·м³.

Норматив вмісту радону у воді, визначається вимогами Державних санітарних правил і норм 2.2.4-171-10 “Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною” і складає 100 Бк·м³.

В Україні близько 25% житлового фонду не відповідає вимогам щодо вмісту радону у повітрі приміщень.

Об’ємну активність радону в будівлі можна знизити шляхом:

• регулярного провітрювання приміщень;
• провітрювання підвалів;
• герметизації шпарин в підлозі і у стінах.;
• ізоляції простору під підлогою від ґрунту (бетонування підлоги);
• встановлення спеціальних пристроїв для видалення радону з приміщень.
• звертати увагу на якість будівельних матеріалів, що використовуються для ремонту чи будівництва;

Забезпечення контролю за рівнями опромінення населення радоном та продуктами його розпаду зможе запобігти надмірному опроміненню населення,і як наслідок – зменшити кількості захворювань на рак легень.

При зверненні громадян, спеціалістами ДУ «ІФОЦКПХ МОЗ» м.Івано-Франківськ,вул.Шевченка,4  проводяться вимірювання  рівня еквівалентної рівноважної об’ємної активності радону -222 у повітрі приміщень.

Інформація Косівсько–Верховинського міжрайонного відділу ДУ «ІФОЦКТПХ МОЗ»