«БЕЗМЕЖЖЯ ДУМОК»: ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ МЕЛАНІЇ КОВАЛЮК

«БЕЗМЕЖЖЯ ДУМОК»: ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ МЕЛАНІЇ КОВАЛЮК

З найдавніших часів і донині поезія залишається живим видом мистецтва, який постійно розвивається, але суть її залишається незмінною — прагненням до відтворення найглибших та найважливіших людських почуттів.
Саме поезія покликана фарбувати наше життя в більш насичені кольори, надавати йому більш виразних відтінків.
Сьогодні в Тюдівській сільській бібліотеці відбулася презентація творчості юної тюдівчанки, талановитої дівчинки, волонтерки, учениці 10 класу Тюдівського ліцею Меланії КОВАЛЮК.
Захід відвідали староста Тюдівського старостинського округу Дмитро КОЛОТИЛО, представники Кутської селищної ради, жителі села Тюдів.
Мілі 15 років. Її любов до поезії розпочалася завдяки підтримці батьків – Ігоря Михайловича та Світлани Анатоліївни.
«Їхня віра в мої здібності, розуміння і безперервна підтримка створили той міцний фундамент, на якому зростала моя любов до слова. Завдяки їм я змогла відчути силу самовираження, їх підтримка стала невідʼємною частиною мого творчого шляху» – розповідає Меланія.
Після деякої перерви, початком повернення до поезії для дівчинки стали події повномасштабного вторгнення ворога на українську землю. Вона відчула, що не можу залишити все те, що кипить у тендітному сердечку невисловленим: так зʼявилися нові рядки, а кожен з них став відображенням непростих часів та її власних переживань.
Перші творчі кроки юначки зініціювала бібліотекарка місцевої бібліотеки Іванна ДОВГАНЮК, яка завжди заохочувала до читання та допомагала відкривати цікаві літературні горизонти.
Зараз Міла активно займається благодійною діяльністю, спрямованою на підтримку Збройних Сил України. Під керівництвом отця Юрія КАЛИНА створили команду
«Заради майбутнього», учасники якої обʼєднують зусилля задля допомоги військовим, а також заради того, щоб надихати жителів громади на спільну роботу та віру в краще майбутнє.
Юна поетеса навчається у музичній школі, де оволодіває знаннями гри на бандурі та цимбалах. Закінчила класи “сольний спів” та «фортепіано», адже музика для неї, ділиться Міла, – це ще один спосіб передати свої почуття. Захоплюється літературою, адже книги не тільки відкривають нові світи, але й надихають на власну творчість.
Її поезія під назвою «Безмежжя думок» — це спроба збагнути непрості події, що нас оточують, передати свої роздуми та переживання і запросити кожного заглянути в глибину власних думок.
Меланія ознайомила присутніх зі своєю щемливою поетичною творчістю. Також вірші поетеси декламували учениці Тюдівського ліцею Яремія та Євеліна ЛУКАНЮК.
Серед яких:
📗📗📗
Де кожна стежина мов лінії волі,
Де чути, як грають ріки і поля.
Де пам’ять сплітається у ниточки долі —
Бере свій початок історія ця.
Там мати носила під серцем синочка,
Ростила, захищала від усякого зла.
Змалечку вчила його і казала,
що життя, це несправедливість і боротьба.
З тривогою в серці й слізними очима
Вона так хотіла захистити дитя,
Мовляла: «Сину, будь завжди зі мною,
До кінця мого важкого життя».
Та час — мов ріка, що біжить незупинно,
І хоч би хотілось спинитися на мить,
Не вийде, бо ми лише Божі діти
Які на зупинку не мають права в житті.
Виріс син, став сильним й відважним,
Мав друзів багато й кохану свою.
Але землю накрили ракети та гармати,
Загуділа тривога, почали війну.
«Сину, не йди!» — благала мати.
«Чи варте життя за землю оцю?
Ніколи, синочку, ти чуєш, ніколи
Я не пробачу кляту цю війну».
«Мамусю, рідненька, ти мусиш простити,
Я маю боронити країну свою,
Щоб діти й онуки з гордістю знали,
Що батько захисник, що дідо герой».
На полі, де кулі мов вітер кружляють,
Де кожен крок — то ризик, то страх,
Ворог усе, що є цінне, вбиває,
І життя обриває в найкращих літах.
Страшна війна забрала його мрії
Як зграя вовків обірвала все живе!
Ворожі руки вбили всі його надії
І забрали з тіла все, що для них «цінне»
У серці глухо, та чути ще якесь тепло.
Коли куля, мов страшний вітер, вразила тіло
Між криками хлопців і звуком тривог,
Юнак бачив дім і мамині квіти…
«Мамо, я чую твій голос вдалині.
Я вдома? Чи, може, це лиш сон страшний?
Чому навкруги таке все біле,
І легкість дивна у мене у тілі?»
«Мамо, я ж не помер? Чому ти плачеш?
Чому ти не йдеш, мене не обіймеш?
Я ж так давно тебе не бачив…
Вернись, мамусю, не залишай мене!»
Під холодним небом мати в риданнях,
І голос зривається, чути стогін і крик,
Благала Бога, і небо просила
Щоб син її лишивсь живий.
Але доля забрала його до могили,
І сива матуся край плити лягла.
Прощалась із болем, із сином єдиним
І тихо за ним у небеса пішла.
📗📗📗
Мова — це зброя наша, і крила,
Що веде крізь роки, через бурі й вітри.
Вона наша правда , відвага і надія ,
Що в кожному серці горітиме завжди.
За неї вмирали славетні поети,
Шевченко в кайданах не здався біді.
Його слово – світло, його слово – планети,
Що світять крізь ночі в тюремній імлі.
Василя Стуса катували в неволі,
Але не змогли вбити головне.
Він, як пророк, що серед тиску й болю,
Писав про рідне слово й мову святу.
Олена Теліга за мову стояла,
В Бабинім Яру віддала життя.
Її голос, мов постріл, крізь вічність лунає,
За слово, що стало героєм буття.
Від Карпат до Донбасу, від степу до гір,
Мова зростала в піснях матерів.
Вона – наш прапор, що гордо майорить,
І вітер свободи в її словах шумить.
За мову боролись, за неї стояли, І кровʼю своєю майбутнє писали.
Вона обʼєднала наш вільний народ,
І мова — це ключ до свободи ворот.
Тож, рідне слово, живи і квітни,
В серцях українців, в думках і в мріях.
Ми будемо з нею стояти завжди,
Мова — це Україна, а ми українські діти!
📗📗📗
Осінь малює тумани в тіні,
Листя різнобарвне кидає під ноги.
А вітер, мов з казки, шепоче вдалині:
“Не бійся йти далі, труднощі — нові дороги”.
Вже осінь шепоче, що йде нова пора,
І зовсім скоро прийдуть інші ночі,
Розвіється осіння тиха та журба,
І засяють ще у когось щасливі очі.
І впаде лист золотавий на килим,
І прийде сніг, і закружляє в танець!
Бо кожна мить – це шанс на щось нове
Тому не бійся, йди вперед до правди!
Такі, наче прості слова, а так пронизують, заходять у саму душу. Юний вік поетеси не став на заваді патріотичності та розсудливості її поетичних рядків. Десь же віднайшла Міла ті слова, які так гарно сплелися у віршах, які вона декламувала та так чітко і ясно змалювали почуття в усіх їх фарбах та відтінках!
Головний спеціаліст відділу культури, туризму, молоді та спорту Кутської селищної ради Ольга ЯРЕМЧУК нагородила дівчинку грамотою за активну поетичну творчість її розвиток та проведення презентаціїї поезії.
Дякуємо Меланії за чудову поезію, бажаємо творчого натхнення та успіхів у всіх її починаннях!

Слава Воїнам ЗСУ