Історія селища Кути

Перші житлові поселення на території селища Кути виникли X-XІІІ столітті – в 1930 році вченими були відкриті залишки древнього городища. Ця місцевість входила до складу Галицько-Волинського князівства, зміцнення могутності якого було тісно пов’язано з розвитком такого місцевого промислу, як солеваріння.Щодо назви «Кути», то існує ряд припущень: географічне розміщення – в куті між Черемошем та Карпатами; слово «кутати» (дбати, доглядати); в санскриті «Куті» означає «болотиста дорога», або «панорама», «галерея». Перша письмова згадка датується 1448 роком (зустрічаються і 1427 та 1442 рр.).

З середини XІV ст. Кути переходять під польське управління і в 1565 році входять до складу Снятинського староства польських королівських маєтків. У цей час в Кутах нараховувалося 33 оселі, 36 дворищ, млин і солеварня. Державцем Кут був шляхтич Юрій Язловецький, який в1590 став гетьманом Війська Запорізького. Кути мали оборонний двір, замок, про існування якого є письмові згадки з 1735,1738,1740,1778 і 1791рр.

На початку XVІІІ ст. кількість жителів Кут значно зросла – сприятливий клімат, вигідне географічне положення зумовило притік населення за рахунок польських колоністів, урядовців, а також вірменів, які рятуючись від турецького гніту й засновують тут поселення в 1678 році, займаючись торгівлею і ремеслами.

В 1765 році в Кутах нараховувалось 166 господарств, які належали полякам та русинам, 70 – вірменам, 70 – євреям, які в XІX ст. починають витісняти з торгівлі вірмен.

В 1715 році Кути отримали Магдебурзьке право – право міста на самоврядування з гербом та іншими привілеями. За основу герба була взята «Пилява» – родовий герб Потоцьких, срібний хрест в блакитному полі відкритої міської брами, права частина якої зруйнована. Тричі на рік відбуваються ярмарки, вівторок і п’ятниця – торги. У місті співіснують представники української, вірменської, польської та єврейської громад. Місто було одним з центрів гончарного промислу. З тих часів на костелі в Кутах збереглася скульптура Ісуса Христа, а саме місто забезпечувало глиняним посудом жителів ряду сіл, розташованих над Черемошем.

На початку 30-х років ХХ століття ремісничо-купецькі Кути стають одним з центрів літнього відпочинку поляків, коли на сезон прибувало до двох тисяч осіб. В місті було побудовано залізничний міст через річку Черемош, митницю, залізничну станцію, приміщення для прикордонників, тут розміщувалося управління вузькоколійової залізниці, надлісництво, повітовий суд, окружний Коломийський суд, товариство промисловців, юридичні установи. Функціонували дві семикласні школи окремо для хлопців і дівчат, діти євреїв навчались в школі при синагозі.

До 1939 року у Кутах налічувалось 1040 будинків, 5387 жителів, 9 гарбарень, 2 цегельні заводи, 6 столярень, 9 бляхарських майстерень, 5 перукарень, 4 пекарні, водяна лісопильня, 3 водяні млини, килимарня з 153 робітниками, гончарня, кошекарня, кравецькі і шевські майстерні. Було встановлено електропостачання.

В історію Кут вписані імена видатних українських письменників, вчених, громадських діячів. Так, в 1897 році виникає товариство «Просвіта», одним з перших головою якого був священник Володимир Стефанович, батько майбутнього офіцера УГА, полковника і керівника старшинської школи УПА Теодора Стефановича («Крипиви»). В 1900 році створюється товариство «Січ», керівник якого Кирило Трильовський побував в Кутах. Свого часу відвідували Кути Михайло Драгоманов, Іван Франко, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Ольга Кобилянська, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Василь Стефаник. Серед відомих вихідців з Кут – письменниця Віра Вовк, артиска Лідія Каратницька та Марія Слюзар-Соханівська. Розвитку духовного та громадського життя української громади Кут сприяє будівництво Народного дому, розпочате в 1927 році, та завершене в 1934 роках за проектом архітектора М. Балана, тут розмістились товариства «Просвіта», «Союз українок», «Сокіл».

Багато жителів Кут були активними борцями з окупаційною комуністичною владою, якою в 1940-1950 рр. було репресовано близько 180 патріотів, ряд кутян загинуло в боях в лавах УПА. Близько 40 чоловік, жителів Кут, було мобілізовано в Червона Армію. У братській могилі захоронено 68 солдатів та офіцерів Червоної Армії, які загинули підчас боїв у травні-квітні 1944 року, коли Кути були звільнені від нацистських загарбників частинами першого Українського фронту.

Друга світова війна принесла багато горя та нещасть місцевим жителям. Одним з її наслідків було абсолютне зникнення єврейської громади, а також в великій мірі польської і вірменської. В силу обставин Кути стали останньою столицею Польші, а міст через річку Черемош став останнім мостом, через який відходили в еміграцію рештки польського війська, населення і уряду. Останнє засідання керівництва Другої Речі Посполитої відбулося 17 вересня 1939 року в резиденції греко-католицького священника, де було прийнято рішення про еміграцію в Румунію і надання наказу польським військовим підрозділам не вступати в бої з частинами Червоної Армії, які ввійшли в Кути 21 вересня, в цей час від куль «визволителів» загинув польський письменник Доленга-Мостович.

Кути стали відомим містом серед галицького єврейства завдяки видатним діячам на релігійній ниві, такими як Герсон Кітевер, Баал Сим Тов, засновник хасидизму; перший равин Кут Мендель Кітевер, який був похований в Кутах в 1738 році. В 1934 році на муніципальних виборах із 16 членів ради було обрано 5 євреїв. 1 серпня 1941 року Кути окуповано румунськими і угорськими військами, яких змінили німці у вересні 1941 року. Почалась конфіскація єврейського майна, примусова праця, обмеження пересування. 10 квітня 1942 року з Коломиї прибув ескадрон із СД та поліції безпеки, почались розстріли євреїв (близько 950 чоловік), і спалення їх житлових блоків. Кутська єврейська громада припинила своє існування 8 вересня 1942 року. Ті євреї, які ще залишилися були доставлені до Коломиї і знищені в концтаборі Белзець. Квітень 1944 року для жителів Кут позначився сутичками між різними озброєними угрупуваннями – ковпаківськими партизанами, червоноармійцями, загонами УПА, польськими лоївками, угорськими військами. У місті, за свідченнями старожилів, загинуло близько тридцяти осіб – польських та вірменських активістів, також на вулиці Шевській було вбито понад тридцять мирних жителів людьми, одягненими в угорську військову форму.

В 1944 році позбулися статусу міста і стали селищем – центром району. Усю землю, що належала жителям Кут, було вилучено з підпорядкування Кутської ради і передано старокутськом колгоспу ім. Шевченка. В 1949 році в селищі створено лісосплавну контору, артілі «Промкооператор», «Червоне прикарпаття», «Червоний мебляр», «Чоботар» та «Килимарка». В1967 році з Черемошної в Кути переводиться лісокомбінат, діє Кутський промкомбінат, населення Кут збільшується за рахунок переселенців – вигнанців з Лемківщини і Надсяння, спеціалістів зі східної України. В 1959 році було відкрито школу-інтернат, у 1993 на її базі утворено Кутську загальноосвітню школу І-го ступеня. В 1967 році будується сьогоднішнє приміщення середньої школи. У 1951 році засновано перший Кутський дитячий садок – з 2005 року Кутський ДНЗ «Калинка». У 1947 році в Кутах відкривається сільського господарська школа, у1949 році – будівельна. На базі цих навчальних закладів у 1972 році створюється Кутське СПТУ. Жителів селища та навколишніх сіл обслуговує лікарня та протитуберкульозний диспансер. Кожна з релігійних громад (греко-католицька, православна, римо-католицька) має своє приміщення та проводить значну роботу з виховання молоді в християнських традиціях.

Із закладів культури діє Народний дім, бібліотеки, краєзнавчий музей, школа мистецтв (з 1984 року), дитяча художня школа (з 2010), товариство «Просвіта», «Союз українок». Традиції Кутського футболу 30-их років продовжує футбольна команда «Карпати», працюють секції з важкої атлетики, волейболу, боксу. У Кутах за ініціативи І. Досяка, О. Німця та І. Пилипейка було створено перший на Косівщині осередок Народного Руху України, учасниками якого в 1990 році були проведені розкопки захоронень жертв комуністичного режиму і перепоховання їх за християнським обрядом. Також разом з церковною громадою було насипано символічну могилу на честь борців за свободу і волю України і встановлено монумент жертвам тоталітарного режиму.

В Кутах діє поштове відділення, відділення двох банків, місцева пожежна команда, добровільна пожежна команда, комунальне підприємство «Кутський ККП», відділення «Нової почти», відділення медичної екстреної допомоги. З початку 90-их років у Кутах було створено ряд підприємств, які займаються посередницькою та виробничою діяльністю в основному в сфері деревообробки.

Перспективним для Кут, враховуючи історичні традиції, є розвиток зеленого туризму, близькість залізничної станції, наявність шосейних шляхів сполучень, річка Черемош, підніжжя Карпат, м’який клімат, історичні пам’ятки – все це сприяє притоку туристів не тільки з України, а й з інших держав.