МАЙНОВІ ПРАВА ДІТЕЙ: РОЛЬ ОРГАНІВ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ В ЇХ ЗАХИСТІ…

МАЙНОВІ ПРАВА ДІТЕЙ: РОЛЬ ОРГАНІВ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ В ЇХ ЗАХИСТІ…

Дитина, як особа з неповною дієздатністю, має в рамках законодавства особливий захист прав. Порядки і норми для вирішення питань з нерухомістю, в яких зачіпаються питання малолітніх і неповнолітніх осіб, регламентовані Конституцією України, Житловим, Сімейним, Цивільним кодексами, Законом «Про охорону дитинства» тощо.

Для контролю та врегулювання дій по відношенню до дітей і майна, на яке поширюються їх права, діють ОРГАНИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ.

ОРГАНАМИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ Є районні державні адміністрації, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад (стаття 56 Цивільного кодексу України).

ЗМІСТ МАЙНОВОГО ПРАВА ДИТИНИ:

Згідно статті 31 Цивільного кодексу України фізична ОСОБА, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), МАЄ ПРАВО самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Стаття 32 Цивільного кодексу України визначає обсяг цивільних майнових прав.

Крім правочинів, передбачених статтею 31 Цивільного кодексу України, фізична ОСОБА у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) МАЄ ПРАВО:

1. самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2. самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3. бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4. самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

НЕПОВНОЛІТНЯ особа ВЧИНЯЄ інші правочини ЗА ЗГОДОЮ батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна ПОВИННА БУТИ письмова нотаріально посвідчена ЗГОДА БАТЬКІВ (усиновлювачів) або піклувальника і ДОЗВІЛ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ.

ВАЖЛИВО! НЕПОВНОЛІТНЯ особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, ЗА ЗГОДОЮ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ та БАТЬКІВ (усиновлювачів) або піклувальника.

ЗГОДА на вчинення неповнолітньою особою правочину МАЄ БУТИ ОДЕРЖАНА від БАТЬКІВ (усиновлювачів) або піклувальника та ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ відповідно до закону.

Глава 14 Сімейного кодексу України визначає ПОРЯДОК здійснення майнових прав дітей ними особисто та через законних представників.

Стаття 173. РОЗДІЛЬНІСТЬ МАЙНА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

2. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Стаття 174. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ДИТИНИ НА МАЙНО, ПРИЗНАЧЕНЕ ДЛЯ ЇЇ РОЗВИТКУ, НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ:

1. МАЙНО, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є ВЛАСНІСТЮ ДИТИНИ.

Стаття 175. ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ:

1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

2. Діти МАЮТЬ ПРАВО на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим (частина друга статті 183 Цивільного кодексу України), діти, які мають право на виділ частки із майна у натурі, мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Стаття 176. ПРАВА БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ ЩОДО КОРИСТУВАННЯ МАЙНОМ:

1. Батьки ЗОБОВ’ЯЗАНІ передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

2. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Стаття 177. УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ ДИТИНИ:

1. БАТЬКИ управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки ЗОБОВ’ЯЗАНІ дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

2. БАТЬКИ малолітньої дитини НЕ МАЮТЬ ПРАВА без дозволу ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

– укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина;

– видавати письмові зобов’язання від імені дитини;

– відмовлятися від майнових прав дитини.

3. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, ЛИШЕ з дозволу ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ.

4. ДОЗВІЛ на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться ПРОТЯГОМ ОДНОГО МІСЯЦЯ, і лише в разі ГАРАНТУВАННЯ збереження права дитини на житло.

ВАЖЛИВО! Відповідно до ч.3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» БАТЬКИ або особи, які їх замінюють, НЕ МАЮТЬ ПРАВА без дозволу ОРГАНІВ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов’язання.

Згідно з статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» ДЕРЖАВА ОХОРОНЯЄ та захищає ПРАВА й інтереси ДІТЕЙ при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. НЕПРИПУСТИМИМ Є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

5. ОРГАНИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ можуть ВІДМОВИТИ у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 Сімейного Кодексу;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 Сімейного Кодексу;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 Сімейного Кодексу;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

6. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини ПОВИННА БУТИ письмова нотаріально засвідчена ЗГОДА другого з батьків.

Якщо ТОЙ ІЗ БАТЬКІВ, хто проживає ОКРЕМО ВІД ДИТИНИ протягом не менш як ШІСТЬ місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, ПРАВОЧИНИ щодо транспортних засобів та нерухомого майна, можуть бути вчинені без його згоди.

7. БАТЬКИ вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. СПОРИ, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися ОРГАНОМ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ або судом.

8. Після припинення управління БАТЬКИ ЗОБОВ’ЯЗАНІ повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

9. НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ батьками своїх обов’язків щодо управління майном дитини Є ПІДСТАВОЮ для покладення на них обов’язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

10. Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов’язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 178. ВИКОРИСТАННЯ ДОХОДУ ВІД МАЙНА ДИТИНИ:

1. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, БАТЬКИ МАЮТЬ ПРАВО використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї.

2. НЕПОВНОЛІТНЯ ДИТИНА розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Стаття 179. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА АЛІМЕНТИ, ОДЕРЖАНІ НА ДИТИНУ:

1. АЛІМЕНТИ, одержані на дитину, Є ВЛАСНІСТЮ дитини.

2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами ВИКЛЮЧНО за цільовим призначенням в інтересах дитини.

НЕПОВНОЛІТНЯ ДИТИНА МАЄ ПРАВО брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

3. НЕПОВНОЛІТНЯ ДИТИНА МАЄ ПРАВО на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ ДІТЕЙ:

Згідно статті 154 Сімейного кодексу України на батьків покладається обов’язок із захисту майнових прав їхній дітей.

БАТЬКИ МАЮТЬ ПРАВО на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.

БАТЬКИ МАЮТЬ ПРАВО звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

БАТЬКИ МАЮТЬ ПРАВО звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ДИТИНИ:

– вирішують згідно з чинним законодавством питання щодо грошових виплат дітям, які перебувають під опікою (піклуванням);

– вирішують питання щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

– вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);

– беруть участь у розгляді судами спорів, пов’язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);

– установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках;

– оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка;

– охороняють та зберігають житло і майно підопічних і визнаних безвісно відсутніми;

– провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.