ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧЕСТІ (ДО 166 річниці ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ФРАНКА)

ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧЕСТІ (ДО 166 річниці ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ФРАНКА)

Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр… Так про Івана Франка писав Максим Рильський.

Письменник належить до найвидатніших діячів української культури другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Упродовж своєї понад 40-літньої творчої діяльності він надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець, мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок написаний українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. За приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було видано понад 220 видань, зокрема, понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.

Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Початкову освіту здобув в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867).

У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 року вступає до філософського факультету Львівського університету.
Перші літературні твори – вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг».
За активну громадсько-політичну та видавничу діяльність і листування з Михайлом Драгомановим письменник був заарештований за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства.
У 1880 році його вдруге заарештовують, звинувачуючи в підбурюванні селян проти влади.
У 1881 році став співвидавцем часопису «Світ», після закриття якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло».
У 1888 році деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 році за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії.
З 1908 року стан здоров’я поета значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.
Помер Іван Якович 28 травня 1916 року у Львові.
Нерідко Івана Франка називають титаном праці.

Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».