Перейти до змісту Перейдіть на ліву бічну панель Перейдіть на праву бічну панель Перейти до нижнього колонтитула

ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧЕСТІ (ДО 166 річниці ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ФРАНКА)

ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧЕСТІ (ДО 166 річниці ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ФРАНКА)

Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр… Так про Івана Франка писав Максим Рильський.

Письменник належить до найвидатніших діячів української культури другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Упродовж своєї понад 40-літньої творчої діяльності він надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець, мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок написаний українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. За приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було видано понад 220 видань, зокрема, понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.

Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Початкову освіту здобув в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867).

У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 року вступає до філософського факультету Львівського університету.
Перші літературні твори – вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг».
За активну громадсько-політичну та видавничу діяльність і листування з Михайлом Драгомановим письменник був заарештований за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства.
У 1880 році його вдруге заарештовують, звинувачуючи в підбурюванні селян проти влади.
У 1881 році став співвидавцем часопису «Світ», після закриття якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло».
У 1888 році деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 році за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії.
З 1908 року стан здоров’я поета значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.
Помер Іван Якович 28 травня 1916 року у Львові.
Нерідко Івана Франка називають титаном праці.

Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».

0 коментарів

Поки що немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.